Казка про кравця i вовка

Як був у попа кравець і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав біг корму. Він зліз на гору да й просе бога:

- Дай, господи, ïсти, а то вмру!

- Ох, іди ж, — каже, — вовче! Шо нападеш попове, то й ïсти тобі готове.

От іде вовк — ходе кобила:

- Здорова була, кобило, а чия ти єсть?

- Ох, вовче, я попова.

- Ти ж мені ïсти готова!

- Ох, подивися ж, — каже, — вовче! Я була в городі, принесла бумаги.

Став вовк дивиться в бумаги, кобила як стрибнула! Оглянулась, так і вовка не вздріла. От іде вовк та й думає:

- Який я дурень єсть! Чи я пан, чи я письменний, шо ще мені в бумаги дивиться?

Іде вовк, аж ходить баран:

- Здоров був, баране! А чий ти єсть?

- Поповий.

- Ти ж мені ïсти готовий!

- Ой, стань же ти, вовче, в долині, а я піду на гору; роззяв ріт, так я сам тобі влечу.

Як розігнавсь баран, як дав йому в лоб, дак трохи не заснув вовк. От іде вовк та й думає:

- Який я дурень! Чи я пан, чи шо, шо ще захотів легкого хліба?

Стрів вовк сви́ні:

- Здорові були, сви́ні! А чіï ви есть?

- Попові!

- Ви ж мені ïсти готові!

- Ох, вовче-братику! Зволь же нам хоть пісню заспівать.

Поти свині вовка манили, пока люди взгляділи вовка да й прогнали.

От іде вовк і стрічає кравця:

- Здоров, був, кравче! А чий ти єсть?

- Поповий!

- Ти ж мені ïсти готовий!

- Ох, вовче-братику! Дозволь же мені хоч умиться на последній дорозі, от дай же ще й хвоста втертись.

От кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив три аршини, так вовк там трохи й не гигнув... От кравець як одумавсь; як побіг, та на дуба і сховавсь. Став вовк думати-гадати, як би того кравця здогнати; зібрав собі молодців і підійшов як раз під того дуба.

- Онде, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати...

От ліг безхвостий на споді, а ті всі на його зверху; от уже одному вовку стати і кравця достати. Той кравець каже:

- Понюхаю хоч на послідній дорозі табаки!

Понюхавши: ахчи! А вовк думав, шо кричить:

- Аршин!

Як пирсне відтіля, як посиплються вовки, як вхопили того вовка, розірвали — і пропав бідний!